Правила та закони про перевезення небезпечних вантажів
На сьогодні перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюються відповідно до вимог Законів України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІІІ (далі — Закон України), «Про приєднання України до Європейської угоди про Міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» від 2 березня 2000 р. № 1511-ІІІ та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 4 серпня 2018 р. № 656 (далі — Правила).
Закон України.
Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. №1644-ІІІ визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом. Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:
- державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;
- виконання робіт і надання послуг, пов’язаних з перевезенням небезпечних вантажів;
- забезпечення міжнародних зобов’язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.
Дія цього Закону не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються, та інші передбачені законом випадки.
Основними завданнями законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів є: визначення основних принципів та напрямів державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів, визначення правових засад державного управління та державного регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів та установлення прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів.
Основними напрямами державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів є:
- виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров’я людей, охорони праці, санітарно-епідемічного благополуччя населення та безпеки руху;
- визначення особливостей регулювання підприємницької діяльності з перевезення небезпечних вантажів, установлення критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо перевезення небезпечних вантажів, контроль за додержанням умов перевезення, а також створення системи страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна під час перевезення небезпечних вантажів;
- забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, та осіб, які постраждали від аварій під час перевезення небезпечних вантажів.
Закон Україіни №1644-ІІІ запроваджує та регулює права та обов’язки відправників, перевізників та одержувачів у сфері перевезення небезпечних вантажів. Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері транспорту, та інші органи виконавчої влади, ві.дповідно до їх компетенції.
Умови перевезення небезпечних вантажів
Умови перевезення небезпечних вантажів згідно статті 18 Закону України № 1644-ІІІ визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 і 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються органами Національної поліції.
Вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі.
Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.
Документи на перевезення небезпечних вантажів.
Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
Ліквідація наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів.
Ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезення небезпечних вантажів, здійснюють, залежно від категорії аварії та відповідно до плану ліквідації її наслідків, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, та суб’єкти перевезення небезпечних вантажів, інші підприємства, установи та організації, які залучаються до ліквідації наслідків таких аварій, або перевізник самостійно чи із залученням відповідних підприємств, установ та організацій.
Міжнародні перевезення небезпечних вантажів і міжнародне співробітництво у сфері перевезення небезпечних вантажів
Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері перевезення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного права. Транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший.
ПРАВИЛА дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Правила визначають порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України. Вимоги цих Правил обов’язкові для суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Дорожнє перевезення небезпечних вантажів територією України здійснюється з урахуванням вимог додатків А, В до ДОПНВ та цих Правил.
Перевезення радіоактивних матеріалів, у тому числі радіоактивних відходів, територією України здійснюється відповідно до Положення про порядок здійснення перевезення радіоактивних матеріалів територією України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1373, Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 30 серпня 2006 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 вересня 2006 року за № 1056/12930, та цих Правил у частині, що не врегульована зазначеними документами.
Небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки в разі, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ та цих Правил допущені до перевезення та якщо всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.
Учасники перевезення небезпечних вантажів відповідно до ДОПНВ залежно від виду та ступеня небезпеки зобов’язані вжити відповідних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, а в разі аварії, що сталася,- заходів, спрямованих на максимальне обмеження важких наслідків цієї аварії.
Водій транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі, у разі дорожньо-транспортної пригоди або вимушеної зупинки, у результаті яких небезпечні вантажі проникли або можуть проникнути назовні, повинен негайно сповістити про це підрозділ поліції та вжити відповідних заходів, зазначених у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), та письмових інструкціях, передбачених ДОПНВ, наведених у додатку 3 до цих Правил.
При перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи:
1) при перевезенні вантажів підвищеної небезпеки,- погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, видане уповноваженим підрозділом поліції.
2) при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів – копія договору обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.
3) у випадках, передбачених ДОПНВ, на транспортній одиниці мають бути додатково такі документи:
- транспортний документ, передбачений розділом 5.4.1 додатка А до ДОПНВ.
- свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу;
- ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі ;
- письмові інструкції, передбачені ДОПНВ.
- свідоцтво про завантаження контейнера / транспортного засобу.
Свідоцтво про завантаження контейнера/транспортного засобу може бути додано до транспортного документа. У цьому разі в транспортному документі зазначається, що завантаження контейнера проведено відповідно до встановлених на морському транспорті вимог, а також зазначаються відомості про особу, відповідальну за завантаження контейнера.
Для переносних цистерн та контейнерів-цистерн свідоцтво про завантаження контейнера / транспортного засобу не вимагається;
- документ, що посвідчує особу, з фотографією для кожного члена екіпажу;
- копія документа, виданого компетентним органом, із зазначенням умов перевезення.
На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути такі засоби пожежогасіння:
Вид транспортної одиниці | Засоби пожежогасіння |
на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 7,5 т | два або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B, C сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг, а інші – 2 кг |
на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т | два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг, а другий – 2 кг |
на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше | два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C кожний ємністю не менше 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) |
на транспортних одиницях незалежно від їх дозволеної максимальної маси, що перевозять небезпечні вантажі в пакуваннях без перевищення максимальної кількості на транспортну одиницю | один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів A, B, C ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) |
Переносні вогнегасники повинні бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис з датою (місяць, рік) закінчення терміну придатності.
Вогнегасники мають установлюватися на транспортних одиницях у легкодоступних місцях та бути захищеними від впливу погодних умов з метою збереження їх експлуатаційної надійності.
Обладнання транспортної одиниці
Кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, позначена табличками оранжевого кольору, передбаченими ДОПНВ, в обов’язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:
- незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів:
- не менш як одним противідкатним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс;
- не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами із світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися цими попереджувальними знаками (пристроями) в будь-якій комбінації;
- сигнальними жилетами підвищеної видимості із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу;
- захисними рукавичками для кожного члена екіпажу;
- переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу. Ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;
- засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу;
- під час перевезення всіх небезпечних вантажів, крім небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів, зазначені номери зразків знаків небезпеки 1, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 або 2.3,- додатково рідиною для промивання очей;
- під час перевезення небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів зазначені номери зразків знаків небезпеки 2.3 або 6.1,- додатково засобами захисту органів дихання, необхідними для аварійного залишення транспортного засобу, для кожного члена екіпажу транспортного засобу (наприклад, панорамна маска з комбінованим протигазоаерозольним фільтром типу A1B1E1K1-P1 або A2B2E2K2-P2 аналогічним фільтру, описаному в європейському стандарті EN 14387:2004 + А1:2008);
- під час перевезення рідких та твердих речовин, для яких у Переліку небезпечних вантажів зазначені номери зразків знаків небезпеки 3, 4.1, 4.3, 8 або 9,- додатково:
- лопатою;
- покриттям для каналізаційних колекторів;
- ємністю для залишків небезпечних вантажів.
Міністерство внутрішніх справ України та підрозділи поліції в межах своєї компетенції мають вживати всіх необхідних заходів, які забезпечують можливість виконання учасниками перевезення небезпечних вантажів положень ДОПНВ.
Небезпечні вантажі перед початком перевезення мають бути класифіковані та/або віднесені до одного з класів (підкласів), при цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 – група упакування. Для речовин та вибухових виробів класу 1 додатково визначається група сумісності.
Ці показники для небезпечних вантажів класу 1 та вантажів, не зазначених конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів десенсибілізованих вибухових речовин класу 3 та класу 4.1, самореактивних вантажів класу 4.1, органічних пероксидів класу 5.2 та інфекційних речовин класу 6.2, визначаються компетентним органом, а для інших небезпечних вантажів – виробником продукції.
Класифікація небезпечного вантажу зазначається в паспорті безпечності хімічної продукції, у випадках, передбачених ДОПНВ,- у транспортному документі.